Дошкільний вік — це початок фактичного становлення особистості. Закладаючи її основи, вихователь орієнтується на такі ознаки особистісного розвитку дитини цього віку: свідомість дитини. Вона ставиться до всього розсудливо, зважено, виявляє критичність, здатна до вибірковості, вміє надавати перевагу комусь чи чомусь, виявляє довільну поведінку. 
Вона не приймає на віру необгрунтовані, незрозумілі завдання і оцінки, вимагає від дорослих однолітків пояснень, доказів; активність дитини, яка прагне до самостійної дії, до певної незалежності, до творчої ініціативи. Вона ніколи не лишається байдужою до подій, результатів праці, вчинків людей. Це — діяч, а не споглядач; розвинене почуття «іншого» у дитини. Вона відчуває свою причетність до навколишнього середовища, спільність з ним, розуміє, що вона — одна з багатьох. Вона здатна відчути стан, настрій, вимоги інших і відповідно поводитись, бути чесною та «співзвучною» оточуючим людям; своєрідність дитини, з характерними індивідуальними властивостями, з власним психологічним обличчям. ЇЇ відмінності можуть виявлятися в особливостях розуму, волі або почуттів. Така дитина всіляко намагається відстояти траво бути самою собою; компетентність дитини, сформована на основі опанування рядом часткових компетенцій, що виявляється у здатності дитини жити і діяти певним чином – свідомо, відповідально, активно, своєрідно, самостійно, наполегливо, творчо. 
Компетентність дитини виявляється у провідних видах діяльності через різні форми активності та залежить від особистісних властивостей. Особистість — це дитина з позитивним образом «Я», усвідомленням своєї динамічності («Я росту, змінююсь, але залишаюсь самим собою»), що дозволяє дитині не лякатись помилок, бути вільною в прийнятті рішень, прагнути оволодівати складнішими нормами поведінки, відповідними віковим можливостям компетенціями. Виховання, навчання і розвиток дитини як особистості відбувається в діяльності. Тому у навчально-виховному процесі необхідно створювати всі умови для різних видів діяльності і особливо турбуватись про своєчасне оволодіння дитиною провідною для даного віку діяльністю.
Лікувальна фізкультура
Процедури лікувальної фізкультури є складовою частиною в консервативному лікуванні сколіотичної хвороби.
Процедури лікувальної фізкультури проводить медична сестра першої кваліфікаційної категорії Слєпухіна Вікторія Вікторівна. Вправи для процедури підбираються розом з дитячим лікарем ортопедом-травматологом. Діти з нуля починають вивчати вправи, які зміцнюють м’язи тулуба та працюють над закріпленням правильної осанки. Протягом року вправи ускладнюються. Для створення бажання займатися лікувальною фізкультурою під час процедур застосовуються лего конструкції, фітболи, вірші, скоромовки, ігри.
