Мене звуть Уляна Олійник. 11.01.2015р. мені виповнилося 9 років. Я навчаюся у 3 класі. Я полюбляю читати різні книги, малювати, складати вірші та тексти для пісень. Також мені подобається  плести браслети з кольоровими намистинами та фенечки-джгутики.       

В квітні 2015р. я написала вірш «Украина моя». Через вірші я висловлюю свої думки.                                        

Мені дуже приємно, що  школярі  та інші відвідувачі цієї сторінки сайту бібліотеки,  познайомляться з моєю творчістю.    

Учениця вже 4-ого класу – Уляна виявила бажання поділитися своїми думками, як з учнями свого класу, так і з читачами, відвідувачами нашого сайту.

2016/2017 н.р.

Не залишає творче натхнення і нашу талановиту дитину Уляну Олійник, ученицю вже 5-ого класу. Ми запрошуємо відвідувачів нашої сторінки сайту ознайомитися з її творчістю.

Ветер

         «Что такое ветер?» – Спросила я маму.

Мама мне говорит:

             «Ветер – тот, кто любит играть».

Я снова спросила маму: «А он какой?»

              Мама ответила : «Ветер умный».

«А почему?» – снова спросила маму.

           «Потому что ветер везде был и всё знает».

***

                          Днепр

             Течет неширокая река,

             Над ней плывут облака,

             Идут два старика,

             Плывет утиная семья,

             Возле камыша,

             Рыбки плавают туда-сюда.

             В воде плавают даже лебедята,

             Идут купаться ребята.

***

Журавлі

Прийшла весна – прилетіли журавлі,

Посміхаються собі, що йде красна,

Розправили крила свої, шукають гнізда старі.

І дуже хочуть, щоб у них малята були.

А коли знову прийдуть холоди –

Малята виростуть і полетять в теплі краї.

***

Пират Андрей

Пиратский парус, он одинокий, страшный,

Для детей классный, для родителей опасный,

А пираты людоеды!

Но один добрый человек,

Пиратом в детстве стать хотел.

А сейчас плачет, бедолага, Родину Украину забыл.

Через года и десятилетия он сбежал, уплыл.

Русалку повстречал, акулу видал, а ещё тритона,

И тысячу злых морских чертей!

И скитался Андрей.

Через Тихий океан в Китай поплыл,

Но не ужился там, языка не знал.

Из Китая в Индию, но и там не везло,

сбежал от племени каннибалов.

Из Индии в Россию,

А там говорили на русско-украинском,

счастья не видать.

За городом Харьковом Андрей скучал,

С трудом выбрался из России – в Украину сбежал.

В Харькове нашёл мать, сестру, отца  – и был рад.

А к дому дети подбежали, спрашивали его:

«Дядя Андрей, дядя пират Андрей…».

И вдруг услышал крик собственных дочерей:

«Папа, папа – он вернулся!».

Он их увидел, взял, домой унес – рада была вся семья,

но особенно Андрей.

Вдруг в дверь постучали.

«Входите открыто»!

Вошли: полицейские, депутаты, писатели, корреспонденты,

И люди посмотреть.

А Андрей всем сразу говорит:

«Был я пиратом, жилось плохо.

И зачем я убежал? Бросил всех и мать, и отца.

Но вспоминал их всегда.

Говорю вам, пират – одинокий людоед,

Который не знал ни семьи, не родных, поэтому

пиратом стать никому не желаю!»