Сонячне світло так сяє довкола,

навіть земля ще порожня та квола

в передчуванні весни.

Скоро дерева захочуть бриніти,

з пуп’янків новонароджені діти

прястимуть вітряні сни.

Де ти, о весно, озвися, озвися

ситцевим цвітом і шовковим листям

лоскітно зашелести –

ластівка голосом небо відкрила,

носить щомиті на янгольських крилах

наші до тебе листи.