Серпень

70-річчя визволення Харківщини 
від німецько-фашистських загарбників

               УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 604/2012
Про заходи у зв’язку з відзначенням 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників та 70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років

Календар подій

12 травня 1942

Початок Харківської операції (1942) – наступ радянських військ проти німецьких окупантів

3 березня 1943

У с. Таранівка Зміївського району 25 радянських воїнів під командуванням лейтенанта П.Широніна в нерівному бою підбили 13 фашистських танків і знищили 100 німецьких солдатів

 8 березня 1943

Відбувся бій 1-го окремого чехословацького батальйону біля с. Соколове Зміївського району

15 березня 1943

Почалася друга окупація Харкова, яка продовжувалася 5 місяців

 23 серпня 1943

У ході Білгородсько-Харківської операції війська Степового фронту звільнили Харків.

Читайте також у мережі Інтернет: 

Харьковская операция (1941 год) 
Немецкая оккупация Харькова

Третья битва за Харьков (19 февраля — 14 марта 1943)

Изюм-Барвенковская наступательная операция (17—27 июля 1943)

Четвёртая битва за Харьков (3—30 августа 1943)

http://www.archives.kharkov.ua/ua/foto.html?id_gal=24  Ця незабута велика війна: Виставка документів у Державному архіві Харківської області

ВЕРЕСЕНЬ

22 вересня – День партизанської слави

 Відвідувачі цієї сторінки нашого сайту!

Ознайомтесь  з життям і подвигами партизанів Луганщини в роки ВВВ, на прикладі загону у Маломиколаївці.

Перше фото «Зірка пам’яті»

  У шосе Красний Луч – Луганськ височить меморіал у вигляді зірки на могилі двадцяти солдат 7 гвардійського кавалерійського корпусу, що билися взимку 1943 року за визволення Донбасу. 
Цей меморіальний комплекс створений руками ентузіастів з Краснолучського клубу «Подвиг», активно діючого більше чотирьох десятиліть. У вісімдесяті роки тут були перепоховані останки двадцяти кавалеристів. 
         З жовтня 1941 року по вересень 1943 цей район спочатку був прифронтовим, а потім окупований. За наказом компартії на окупованій території створювалися партизанські загони. Один з них діяв в Іванівському районі. 16 жовтня 1942 загін прийняв останній бій. Залишаючись в тилу ворога, вони, безсумнівно, розуміли, що у нас немає лісів, де можна сховатися, і вони йдуть практично на вірну загибель. Але бажання наблизити перемогу було сильніше небезпеки! 
      Тут, в Антрацитівському районі, фронт стояв вісім місяців, з лютого до вересня 1943 року. Німці, що тримали оборону, мінували підступи старанно. Але частіше мін земля поблизу села Маломиколаївка відкриває останки радянських воїнів. У братській могилі села Маломиколаївка поховано 2700 солдатів і офіцерів. Ще чотириста значаться зниклими без вісті.
      Фото 2 

Ця дорога, що переходить у марковану стежку (всі хто приїжджає сюди в пам’ять про героїв залишають червону стрічку) веде в скелясту балку до меморіального музею «Партизанська стоянка», що знаходиться на місці останнього бою Іванівського партизанського загону.

Фото 3 «Алея полеглих» 

          Це місце останнього бою партизанського загону. Зараз тут знаходиться меморіальний музей. Незабутнє враження залишають уривки віршів вибитих на каменях. 

Фото 4

Нас не треба шкодувати, 
Бо й ми нікого не жаліли 
ми перед нашим комбатом, 
Як перед Господом богом чисті 

Це безпосередньо те місце, де жили партизани. Землянки, курені. Найпростіша землянка представляє собою виритий в землі котлован, над яким встановлено дерев’яний остов з опор і перекриттів, а поверху насипаний шар землі. Саме тут базувалися і прийняли останній бій партизани. 

Фото 5.

У період німецько-фашистської окупації в районі Іванівки з середини липня до середини жовтня 1942 діяв партизанський загін під командуванням В. І. Бикадорова. У складі загону було 38 чоловік, у т. ч. 20 членів і кандидатів в члени ВКП (б), 11 комсомольців.

Партизани вчинили напад на фашистську комендатуру станції Петровеньки, підірвали залізничне полотно на перегоні Ковпакове – Штерівка. 16 жовтня загін був оточений. Ті хто залишився в живих перейшли лінію фронту. 
      Знищити партизанський загін німцям було не складно. Лісок маленький, а навколо відкрита степ. Але партизани не здавалися. Вони героїчно зустріли свій останній бій. На цьому ж місці вже інші створили меморіальний комплекс. 

Фото 6. 

                   
Стела з позначенням місця, де були заміновані стежки. 
 Тут спить біда, 
Ідіть обережно 
Окопи-шрами на обличчі землі.

 Давайте звернемо увагу на нашу карту, здається, не так вже вона велика, але скільки горя, болю зберігає цей куточок Луганщини. 
     У роки війни на окупованій території Луганщини діяло 14 партизанських загонів, понад 40 молодіжних патріотичних груп. Ми познайомилися тільки з одним з них, іванівський партизанським загоном під командуванням В.І. Бикадорова. 

1.Зірка пам’яті» (Меморіал полеглих)
2.«Алея полеглих» 
3.«Партизанська стоянка» 
4.«Поляна казок» 
5.Зруйнована будівля дирекції музею 
6.Родник